Житомирщина
Online Translate
Банери
banner
Статистика сайта


Відвідувачі за останні 24 години















Історична Андрушівщина. 4. У часи української національної революції і боротьби за збереження незалежності УНР

Як відомо, вже 10 червня 1917 р. Українська Центральна Рада своїм І Універсалом проголосила автономію України у складі Росії. Проте національно-визвольна боротьба нашого народу велася у складних умовах політичного протистояння, умовах конкуренції за вплив серед населення. Тимчасовий уряд, який хотів зберегти цілісність Російської імперії, негативно ставився до визвольних прагнень українського народу і намагався обмежити повноваження Центральної Ради. Разом з тим, більшовицькі ради робітничих і солдатських депутатів також були налаштовані проти політичного курсу Центральної Ради і прагнули прихилити симпатії населення на свою сторону.
Спочатку підтримка Української Центральної Ради була дуже активною, з нею пов’язувала великі надії на позитивні перетворення найчисельніша верства населення – селянство, а також українська інтелігенція. Маси активно включалися у політичне життя. 1917 р. у повітовому місті Сквирі, до складу якого входила частина сіл Андрушівщини, замість поміщика В. Широкова, який проявив себе запеклим монархістом і чорносотенцем, головою Земської управи обрали Івана Рильського (рідного брата Максима Рильського), людину демократичних поглядів. Наприкінці квітня 1917 р. у Сквиру прибули представники Центральної Ради на чолі з М. Лисим і створили організацію «Селянська спілка», яка почала видавати газету з однойменною назвою. Невдовзі М. Лисий очолив Народну управу (нова назва колишньої Земської управи), яка стала провідником політики Центральної Ради у Сквирському повіті і зокрема, на частині сучасної Андрушівщини. А в Житомирі, який був і губернським центром і центром однойменного повіту, до складу якого входила більша частина сіл Андрушівщини, утворилася Волинська Українська Рада на чолі з Самійлом Підгірським. Він одночасно був і редактором першої української газети «Громадянин».
Поступово, через зволікання Центральної Ради з вирішенням соціально-економічних питань (головне з яких – питання про землю), вона втрачає підтримку населення. А більшовики, навпаки, зміцнюють свої позиції. Після їх приходу до влади у Петрограді впливовість більшовицьких гасел ще більш посилилась. Більшовики на чолі з В.І. Леніним були проти української державності. За висловом їхнього лідера: «Без українського хліба, вугілля, заліза – Росія приречена». Тому невдовзі більшовицька Росія розв’язує війну проти Української Народної Республіки, проголошеної ІІІ Універсалом Центральної Ради 7 листопада 1917 р. Вже в умовах жорсткої збройної боротьби ІV Універсалом 9 січня 1918 р. Центральна Рада проголосила незалежність УНР.
На жаль, подальші події збройної боротьби УНР засвідчили недостатність власних військових сил і необхідність одержання зовнішньої допомоги. Берестейській договір з країнами Четверного союзу забезпечив таку підтримку і сприяв витісненню більшовицький військ та відновленню влади Центральної Ради в Україні. Однак німецькі війська, які прийшли згідно умов договору, так і залишилися на українських землях, а їхні дії почали набувати характеру окупації. Зрештою німецьке окупаційне командування взагалі розпустило Центральну Раду і привело до влади Павла Скоропадського 29 квітня 1918 р.
Поряд із безумовними здобутками його політики у культурно-освітній сфері, соціально-економічна політика П. Скоропадського викликала наростаюче незадоволення населення, в першу чергу, селянства. Результатом став анти гетьманський рух, який охопив усю Україну. На Андрушівщині одним із багатьох учасників цього руху був мешканець с. Лебединець Рудюк Степан Архипович. За участь у розбитті поміщицьких господарств його було заарештовано. Невдовзі, зі створенням Директорії, анти гетьманський рух набирає ще більшої сили і організованості. Як наслідок – П. Скоропадський змушений був 14 грудня 1918 р. зректися влади, яка переходить до рук Директорії на чолі з В. Винниченком. Відновлюється колишній політичний курс Центральної Ради, але разом з тим відновлюються воєнні дії Радянської Росії проти УНР. Вони проходили з перемінним успіхом. Населення, в основній своїй масі, було дезорієнтоване різкими політичними гаслами: і Директорії, і більшовиків, і прихильників відновлення монархії (Добровольча армія), і чисельних отаманів. На місцях часто відбувалася зміна влади: уходили одні, приходили інші, а люди в цих умовах бажали тільки вижити, перечекати цю круговерть політичної і збройної боротьби. Проте вихор цієї боротьби все-рівно втягував їх у саму гущу події. Згадуваний вище С.А. Рудюк вступив до армії УНР на чолі з С. Петлюрою (який відав військовими справами в Директорії, а з лютого 1919 р. фактично її очолив після уходу В. Винниченка. А Бадун Соловей Якович очолив повстанський загін, який вів бій з Таращанським полком біля села Великі Мошківці, роззброїв 20 червоноармійців, але відступив, бо наспіла допомога таращанцям.
У вересні 1919 р. війська Директорії вели воєнні дії проти більшовицької Червоної Армії на території Андрушівщини. Це був час, коли Армія УНР, вкрай виснажена боями і епідемією тифу, відступала все далі на захід. 20 вересня 1919 р. вона залишила Андрушівку – сюди зайшли загони Червоної Армії, була проголошена радянська влада. Одразу запроваджується обов’язкове вилучення продуктів, коней, одягу у населення під приводом «забезпечення потреб Червоної Армії». 11 жовтня 1919 р. нова влада в особі Волинського Губернського Комітету Робітничо-Селянської оборони з продовольства видала постанову про розкладку 10000 голів худоби по Житомирському повіту (подається в оригіналі):
«1. Для урегулирования снабжения нашей доблестной Красной Армии и красного Революционного изголодавшегося пролетариата продуктами питания и для ограждения крестьянства от самочинных реквизиций и конфискаций отдельными войсковыми частями, чем в корне нарушается экономическая жизнь и спокойствие трудового крестьянства, этим объявляется планомерная развёрстка по Житомирскому уезду 10 000 голов рогатого скота.
2. Развёрстка должна быть выполнена не позже 15 октября 1919 г.
3. Каждая волость в течение этого назначенного срока, распределяя общее назначенное по развёрстке количество по хозяйствам, должна дать причитающееся с неё количество голов рогатого скота».
Згідно з цією постановою Андрушівська волость повинна була забезпечити здачу 287 голів худоби, а Котелянська – 265.
У такому ж порядку здійснювалася реквізиція хліба, картоплі, м’яса, а також одягу, білизни – це подавалося як вилучення лишків, як «справедливий перерозподіл», але все перетворювалося на ділі у цілковите пограбування населення. Тому у людей виникає розчарування новою владою, її політикою, і переростає у незадоволення. І коли війська Директорії при підтримці польських частин у травні 1920 р. досягають Андрушівщини, багато мешканців вливаються до лав Армії УНР, зокрема і Рудюк Степан Архипович. Хоча до союзу С. Петлюри з Ю. Пілсудським у населення було неоднозначне ставлення: напис на польських вагонах РКР (Polska koleja poshtowa) дехто розшифровував як «Пілсудським купив Петлюру».
Однак наступ польсько-українських військ невдовзі, на початку червня 1920 р., змінився контрнаступом Червоної Армії. Війська Директорії разом із союзниками-поляками відступають, і знову, тепер уже на значно триваліший час, встановлюється в Україні радянська влада.

Махорін Геннадій Леонідович, кандидат історичних наук

Банери
banner
website 8 из 10 на основе 61 оценок. 22 пользовательских отзывов.